Як на окупованому Донбасі шукали ветеранів і дарували вкрадений вокзал. Огляд ЗМІ окупованого Донбасу

Минулий тиждень продовжив серію тривалих свят і вихідних - у "ДНР" і "ЛНР" були оголошені п'ятиденні канікули. Тож інформаційний порядок денний місцевих ЗМІ здебільшого обертався довкола передруку привітань російських чиновників усіх рангів із 80-річчям перемоги над фашистською Німеччиною, репортажів із тотожних заходів і парадів. Однак, місцевий колорит на тлі всього цього "побєдобєсія" теж не був обійдений увагою.

Не старіють душею ветерани

Однією з найдавніших, і скажемо чесно, душевних традицій на 9 травня були вшанування ветеранів Другої світової війни, зустрічі молоді з ними та їхні розповіді про пережите. Але з цілком об'єктивних причин тих, через 80 років після перемоги, живих справжніх ветеранів залишилося дуже мало, тому їх вирішили замінити... ветеранами "СВО", тобто, не захисниками своєї країни, а окупантами чужої.

"Патріоти Росії сьогодні б'ються з тим самим ворогом, що й наші предки 80 років тому", - процитували луганські ЗМІ історично і політично безграмотну заяву ватажка "ЛНР" Леоніда Пасічника. Його колега по зраді Батьківщині Денис Пушили теж заявив, що нібито "сучасна історія Донбасу багато в чому нагадує часи тієї кровопролитної війни".

Але за всього пафосу та інформаційного вихваляння «ветерани СВО» мало підходили для антуражу святкування 80 років від дня перемоги над фашизмом. Тож, аби продемонструвати спадкоємність поколінь містечкові журналісти почали ліпити новини від літніх людей, яким понад 80 років. У хід йшли будь-які банальності, на кшталт «Блокадниця Тамара Морзак із “ДНР” похвалила сучасну молодь» або «Донеччанка Раїса Амосова, яка пережила Велику Вітчизняну війну ще дитиною, розповіла про головну радість тих років - повернення батька з фронту». Без сумніву, «діти війни» пережили багато чого і заслуговують на найдобріше ставлення, але коли шановна бабуся, якій на початок війни було лише 1,5 року, ділиться своїми спогадами, приміром, про блокаду Ленінграда і «Дорогу життя», її «мемуари» викликають певну частку скептицизму.

Можливо, саме тому справжні ще живі ветерани тієї війни для сепаратистської пропаганди були як знахідка. Історії про те, як їм допомагають, як їх поважають дбайливо зберігали до ювілейної дати. Ось, наприклад, луганські ЗМІ широко висвітлили, що 102-річний учасник Сталінградської битви, який до цього тулився в непридатному для проживання будинку, отримав квартиру в Луганську. Ця радісна подія в житті ветерана сталася після втручання так званого «прокурора ЛНР» Гліба Михайлова. Саме він доручив «організувати перевірку ступеня зносу домоволодіння фронтовика Василя Чередниченка та вирішити питання щодо поліпшення житлових умов і надання упорядкованого житла». Напередодні 9 травня фронтовик під об'єктивами численних відео- та фотокамер отримав з рук «прокурора» ключі від квартири.  Завдяки втручанню «наглядового відомства з бюджету муніципального утворення надано одноразову грошову виплату, за рахунок якої ветерану придбано житло в місті Луганськ», - написали місцеві пропагандисти. Ось тільки за кадром залишилося питання, чому 11 років панування «ЛНР» на окупованій Луганщині реальний ветеран жив у будинку, що розвалюється, і чому доручення «прокурора» виконувалося цілий рік, рівно до ювілейних заходів.

 Подарунковий набір

Особливе місце місце місцеві пропагандисти приділили "подарункам" жителям окупованого Донбасу до ювілейної дати. Скажемо чесно, особливих досягнень за 11 років у "республіках" не досягли, тому "дарували" вкрадене в України. Так, наприклад, "історичною подією" назвали придворні журналісти прибуття першого з 2014 року поїзда на залізничний вокзал, побудований аж ніяк не силами "ДНР".  

Однак місцева влада із задоволенням приписала собі всі заслуги з відновлення роботи того, що до них успішно працювало. "Пісня скла і сталі. Який вигляд має вокзал Донецька, що готується до відкриття", - похвалили їх сепаратистські ЗМІ. Насправді на вокзалі лише частково ліквідували пошкодження, отримані залізничною станцією під час бойових дій, усунули сліди одинадцятирічного запустіння і, звісно ж, українські вивіски і прапори замінили на російські.    

"Історична подія відбулася на честь 80-річчя Великої Перемоги", - з такими пафосними заголовками вийшла серія публікацій на тему: "Наш паровоз, вперед лети!".

Насправді сучасний вокзальний комплекс, реконструйований до Євро-2012, здатний обслуговувати до 35 тисяч пасажирів на добу (9 колій, 5 платформ), поки що приймає навіть не паровози, а лише кілька приміських електричок.  «Коли запустять поїзди далекого сполучення, поки невідомо», - визнають місцеві журналісти.

Ну, судячи з фотографій з місця урочистого прибуття на вокзал Донецька пересічної електрички, реальних свідків цього тріумфу окупаційної влади було вкрай мало.

Для всіх інших жителів «республіки» місцева влада традиційно підготувала простіші «подарунки». А саме, перехожим роздавали георгіївські стрічки, на вулицях розгорталися величезні прапори «ДНР» і країни-агресора, в окупованому Луганську і на Сайр-Могилі влаштували салют....

 

 

Раніше «ОстроВ» підтримували грантодавці. Сьогодні нашу незалежність збереже тільки Ваша підтримка

Підтримати

Статті

Світ
01.07.2025
17:00

«Населення «Великого Донбасу» скоротилося втричі». Російські ЗМІ про Україну

...Я впевнена, що український народ в більшості своїй все правильно розуміє. Це завжди був братський народ. Вони прокинуться, вони прокинуться. Вони прокинуться і дадуть адекватну оцінку всьому, що відбувалося і відбувається.
Світ
30.06.2025
22:45

"Нарешті президент США, здається, позбувся наївної ілюзії". Медіа про "українські" заяви і дії адміністрації Трампа

Найбільш прикро, що на саміті не обговорювали нагальну потребу у продовженні військової підтримки України. Також вперше з часу російського вторгнення більше трьох років тому у підсумковому комюніке не було засуджено агресію Владіміра Путіна.
Світ
30.06.2025
14:00

“Закінчується епоха в історії Донбасу, якої ми більше ніколи не побачимо”. Польські медіа про Україну і українців

...Майже 84 відсотки опитаних українців у Познані ніколи не стикалися з дискримінацією, майже 80 відсотків – ніколи не відчували, що місцеві мешканці ставляться до них із засторогою.
Всі статті